Маю думку...

Педагогічне кредо:

–                    Дитина – це шедевр, творіння Боже, живе диво природи, яке ні в чому не можна порівнювати із дорослими. Дитину варто оберігати, любити, поважати.

                                              Життєва і професійна позиція:

Пізнати й навчити дитину -  у цій складній справі немає готових рецептів. Вважаю, що насамперед треба зрозуміти дитину як особистість, розгледіти її індивідуальні особливості. "Прив'язуючи" навчальні завдання до життєвого досвіду дитини, використовуючи сучасні технології, досягаю поставленої мети самореалізації кожної дитини. Навчаю дітей та щоразу навчаюся від них сама. Тому успіх своєї педагогічної праці вбачаю в постійному спілкуванні з дітьми, у взаємній любові вчителя й учня, у вмінні "запалити" дітей до роботи. Користуючись сучасними технологіями, надаю можливість кожній дитині розвинути власний інтелект, активізувати процеси пізнання навколишнього світу. Школярі навчаються в атмосфері взаємоповаги, любові, добра. Живемо однією великою родиною.
    Вважаю, що завдання кожного учителя - зробити процес навчання захопливим та радісним. І тут важливе все: посмішка, доброзичливий тон, мистецтво спілкування, почуття гумору.
                                        

                        Точка зору вчителя-словесника:

Кожна людина повинна дбати про культуру власного мовлення, бути вкрай чуйною до рідного слова, тому що рівень розвитку будь-якої мови залежить від рівня індивідуального мовлення кожного носія мови. Дбати про культуру мовлення – означає бути уважним до власної вимови, наголосу, до лексики, сполучуваності слів, до морфології й синтаксису, до стилістики й терміносистем.

Висока культура мовлення – це щоденна кропітка праця, це відмова від улюблених ненормативних висловів, це бажання висловлюватися якнайчіткіше, якнайправильніше, якнайдоречніше. І формується вона лише в процесі взаємодії двох складових однієї системи: учитель повинен мати знання й бажання та вміння їх передати, а учень повинен хотіти цими знаннями оволодіти. Словом, усе, як у тій притчі про колодязь: хтось із нього води нап’ється й подякує, а хтось просто пройде. Так і в школі: учитель - колодязь знань, а учень – перехожий. І нап’ється перехожий води лише тоді, коли вона буде чиста й смачна. А учень працюватиме над своїм мовленням у разі, якщо достойним зразком для нього буде педагог і якщо знання, презентовані учителем, будуть цікавими.

Тому хочу поділитися зі своїми колегами-мовниками та учнями пізнавальними й корисними матеріалами з української мови та літератури. Сподіваюся, що вони допоможуть збудити цікавість до рідного слова.